Пані завірюха (1963)
Жила собі вдова, яка виховувала двох дочок: одну рідну, іншу — прийомну, пасербицю. Рідна донька була старшою, некрасивою, розпещеною й ледачою, тоді як молодша пасербиця вирізнялася красою, скромністю та надзвичайною працьовитістю. У домі з самого початку панувала несправедливість, адже мати віддавала всю свою прихильність рідній дитині, не помічаючи чеснот і старань прийомної дівчини. Уся хатня робота лягала на плечі пасербиці: вона прибирала, готувала, прала й працювала без відпочинку, не
