Полуденні мережі (1943)
Самотня квітка, що тріпоче на узбіччі довгої дороги, падіння ключа, який раптово відчиняє двері, ніж, прихований у свіжій буханці хліба, і трубка телефону, знята кимось невідомим — усе це рвані, тривожні образи, що виникають перед жінкою, коли вона повертається до свого дому. Знеможена, вона поринає у дрімоту, яка швидко перетворюється на химерне марення: їй являється загадкова постать, що неквапно йде вниз дорогою, і ніж, який то з’являється на сходах, то вже лежить біля неї в ліжку. Мов у
