Динозавр

Коли почався Льодовиковий період, дуже багатьом динозаврам було складно приживатися до нових обставин, і мільйони особин тоді вмирали голодною смертю. Ігуанодонту Аладару пощастило народитися саме в той самий момент, коли була жорстока конкуренція за місце під сонцем. Зграї переміщалися щодня по сотнях кілометрів, до кінцевої станції доходили лише одиниці, і причина в трагедіях була не тільки в капостях природи, скільки в особистих стараннях тих чи інших хижаків. Динозаври емігрували, їм потрібна була їжа, і згідно з легендами, переказами стареньких, перебували вони далеко на півдні, десь на прекрасній долині.

Аладару не пощастило, мало того, що він був ще зовсім юний, так він ще й зумів посваритися з ватажком зграї, з Кроном, який не терпить до себе низького ставлення. І навіть коли вдалося знайти вихід із непідконтрольної ситуації, на голову героя впали випробування, пов'язані з тиранозаврами, що так були їдкі до свіжого м'яса. Відступати, припиняти рух, опускати бойовий дух, все це було проти правил головного героя, адже він вірив, що тільки доброта, тільки благі діяння зуміють врятувати його родичів, а агресія, вона навпаки, тільки руйнує, і відкриває слабкі зони, що згодом і обернуться трагедією.