У краю крові та меду

Як люди, люблячи одне одного, опиняються по різні боки барикад? Як їм жити з розумінням того, що найближча людина далека від тебе? Війна на Балканах була кровопролитною і жорстокою. Гинули невинні люди, які не мали наміру брати участь у цьому кошмарі. Влада, намагаючись довести свою правоту, винищувала жінок і дітей. Їм було абсолютно все одно, хто став під дуло пістолета. Знищення нагадувало тотальну зачистку. Він - безжалісний снайпер, наближений до старшин, вона - сербка, художниця, його кохання. Чоловік не може довіряти їй, адже вона ворог.

Він може тільки сподіватися на те, що все це швидко закінчиться і можливо, коли-небудь вони будуть разом. Вона кохає його без оглядки на ті страшні речі, які йому доводиться робити. Вона готова чекати хоч тисячу років, щоб бути з ним. Але, війна жорстока штука. Їй все одно хто кого любить. Вона може лише розділяти людей на своїх і на ворогів. І якщо пощастить, то можливо виживеш. Художниця опиняється в таборі для військовополонених і там знову зустрічає його. Але командир відділення, де він служить, наказує вбити її - як ворога. Усе що вона може - це бігти без оглядки, поки знову не потрапить під обстріл або в руки ворога.