Джону дали зброю

Молодий американський солдат Джо Бонем отримує на фронті Першої світової війни страшне поранення: у нього ампутовані руки і ноги, він позбувся практично всіх органів чуття. На думку військового лікаря полковника Тіллері, «невідомий солдат № 47 - істота, яка не може відчувати біль, задоволення, не має пам'яті, не може мріяти». Ізольований від інших пацієнтів госпіталю американської військової бази, Джо, проте, поступово усвідомлює себе і весь жах свого становища. Він може відчувати дотик, вібрацію і сонячне світло; у спогадах, фантазіях і страхах його відвідують наречена Карін, батько, Христос. Однак для персоналу, що лікує, він залишається лише подобою людини, що становить інтерес для медицини. Тільки одна з медсестер розуміє, що перед нею жива людина, яка думає і відчуває. Натхненний її дотиком, Джо здогадується, що може спілкуватися з оточуючими за допомогою азбуки Морзе - рухами голови. Джо просить присутніх військових виставити його на загальний огляд або вбити. Але військове командування не може допустити ні те, ні інше. Спроба милосердної медсестри перервати його болісне існування закінчується невдачею. Джо, який розуміє, що він залишиться в замкненій палаті до самої смерті, залишається лише повторювати в тишу і темряву: «S.O.S... Допоможіть... S.O.S... Допоможіть...».