Моє життя без мене

З давніх-давен у народі побутує думка, що юність - пора для божевілля і необдуманих вчинків, для веселощів. Однак Енн, яка перебуває у віці двадцяти двох років, досі не відчуває себе щасливою людиною, в житті якої відбувалося б хоч щось цікаве. Головна героїня навіть за час свого перебування в цьому світі встигла чітко усвідомити, що значить нудьга і сірість буднів. Вона просто не звикла чомусь радіти, посміхатися без приводу і відчувати хоч що-небудь. Та й взагалі, у свої 22 вона вже є матір'ю двох діточок. Та й чоловік у неї є. Щоправда, той є тим ще ледарем.

Мати Енн ненавидить все навколо, а її батько - людина, з якою дівчина не бачилася понад десяток років. День у день героїня ходить до університету, щоб прибирати приміщення і заробляти кошти для існування. Тут її свято недолюблює як викладацький склад, так і учні. Може, в цьому руслі все б і тривало для неї, якби в один момент не пролунав істинний вирок.
Героїня, втративши свідомість одного разу, потрапила до лікарні, де лікар повідомив їй сумну звістку: у неї рак яєчників. Спочатку це справило на неї сильне враження, змусивши дівчину перехвилюватися. Але пізніше вона все ж зуміла прийти до тями і почала дивитися на світ іншими очима.